1 вересня робочий день для багатьох спортивних працівників і журналістів Зпрлоізької області розпочався надзвичайно рано. Вже о пів на сьому на залізничному вокзалі Запоріжжя-І вони нетерпляче чекали на київський поїзд, яким прибували до рідного міста дворазовий чемпіон і срібний призер І Юнацьких Олімпійських ігор гімнаст Олег Степко і його наставник Павло Нетреба, срібний медаліст борець греко-римського стилю Олександр Литвинов, бронзові призери – важкоатлет Костянтин Рева і тхеквондист Максим Домінішин. Не прибула до рідного міста лише бронзова медалістка Ігор зі стрибків у воду Вікторія Потєхіна, яка нині перебуває у США, де проходить юніорський чемпіонат світу.
Найбільше вітань припало на долю Олега Степко, у медальній колекції якого, окрім двох золотих медалей, здобутих на брусах та коні, ще й дві срібні – за виконання вільних вправ і багатоборство. На прес-конференції, влаштованій обласним відділенням НОК України та Запорізькою асоціаціє спортивних журналістів, герой Сінгапура сказав: - Рівень змагань на Олімпіаді був вельми високий, і мій вдалий виступ став підсумком того великого обсягу тренувальної роботи, яку ми здійснили разом із моїм наставником. Допомогло й те, що Павло Миколайович був разом зі мною в Сінгапурі. А те, що я відчував, стоячи на п’єдесталі, коли лунав Гімн України, важко передати словами.
До речі, Павло Нетреба засвідчив, що суперництво на гімнастичному помості Сінгапура було вкрай напруженим, адже серед суперників Олега Степка були чемпіони Європи та Азії, але Степко витримав тижневе фізичне і моральне навантаження. Лише коли відбувалося вручення йому першої золотої медалі, хлопець заплакав, хоча в активі вже було «срібло». Але то були сльози радості. Характерно, що більшість призерів Юнацьких Олімпійських ігор та їхніх тренерів не могли вгамовувати свої емоції.
Принагідно автор цих рядків запитав у Олега, чи не погодиться він ще поплакати, але через два роки – на Олімпіаді-2012 у Лондоні. Відповідь була позитивна.
Рубежі, до яких слід прагнути, усвідомлюють і сором’язливий Олександр Литвинов, і Максим Домінішин, який, як пригадуєте, під час врочистих проводів до Сінгапура дав обіцянку повернутися додому з медаллю, і Костянтин Рева, на якого вчора ще чекало особисте вітання від дворазового олімпійського чемпіона Леоніда Жаботинського.
Наставники юних олімпійців висловлювали подяку на адресу тих людей, які створили всі необхідні умови для розквіту спортивних талантів. Це – колективи СДЮШОР зі спортивної гімнастики № 1 і «Металург», СДЮШОР «Спартак» з важкої атлетики імені Леоніда Жаботинського, ДЮСШ № 6, обласного інтернату спортивного профілю, спеціалізованої школи фізичної культури № 18, обласної ШВСМ, СК «Мотор Січ», нарешті, облспортуправління і обласного відділення НОК України.
- Наша область на Іграх була представлена вісімкою спортсменів і вклала в загальну скарбничку нашої країни 35 відсотків від загальної кількості здобутих спортсменами України медалей, -- зазначив голова обласного відділення НОК Володимир Лобанов. – Мені приємно чути від юних олімпійців та їхніх тренерів, що успішний виступ у Сінгапурі – це спільне досягнення. Яскравий приклад – наша спортивна гімнастика, традиції якої були закладені в СДЮШОР № 1 міського управління освіти та науки. Ми бачили потенціал тренерів, але потребувала зміцнення матеріальна база. У цьому питанні назустріч нашому спорту пішов комбінат «Запоріжсталь», який обладнав зал спортивної гімнастики у своєму спортивному манежі, придбав сучасні гімнастичні снаряди. Ми ж зі свого боку створили обласний інтернат спортивного профілю, де сьогодні теж відбуватиметься вшанування юних олімпійців. П’ять років роботи цього навчального закладу довели, що він може претендувати на статус училища олімпійського резерву. Головне ж, наявність матеріальної спортивної бази допомогла розкритися молодій плеяді тренерів.
Немає коментарів:
Дописати коментар