неділя, 24 серпня 2014 р.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ВНЕСОК У СКАРБНИЧКУ ЮНАЦЬКОЇ ОЛІМПІЙСЬКОЇ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ


Юлія Міюц – бронзова призерка Ігор у Нанкіні

Вихованка запорізьких тренерів Олександра Плецького і Юрія Бабака виборола бронзову медаль ІІ Юнацьких Олімпійських ігор у китайському Нанкіні на змаганнях з тхеквондо у ваговій категорії понад 63 кг.

У чвертьфіналі наша землячка, яка володіє титулом чемпіонки світу серед юніорок, виграла важкий двобій у представниці з Мексики Марії Ешлей Арана – 8:7, а у півфінальному двобої поступилася американці Кендел Юнт – 4:9.

Про те, що цей результат не дуже порадував запоріжанку, свідчить її коментар, обнародуваний на сайті НОК України: «Я могла досягти набагато більшого. Просто це не мій день. Я не відчувала свого тіла. Не виконала того, що повинна була зробити. Ось вам і результат».

«Золото» карбували для Єлизавети

Чемпіонкою ІІ Юнацьких Олімпійських ігор у Нанкіні стала вихованка легкоатлетичної СДЮШОР «Металург» металургійного комбінату «Запоріжсталь» Єлизавета Бабій.

У третій спробі юна спортсменка, яку тренує її мати Вікторія Бабій, встановила особистий рекорд зі стрибків у довжину (6,26 м), який і приніс їй «золото».

Другу сходинку посіла італійка Беатріс Фйорезе (6,21 м), володаркою «бронзи» стала Ріса Фостер зі США (6,17 м).

Новоспечених чемпіонку та бронзову призерку привітав президент НОК України Сергій Бубка, побажавши нових сил та наснаги для досягнення завітних вершин та олімпійського тріумфу в майбутньому. 


Фото http://noc-ukr.org; / http://uaf.org.ua/

пʼятниця, 22 серпня 2014 р.

«Кубок Хортиці» - крок до фіналу Кубка України

Проведення міжнародних змагань «Кубок Хортиці» та чемпіонату України з триатлону напередодні Дня незалежності України є усталеною традицією. Адже саме тут закладалося підґрунтя перемог таких визнаних майстрів цього виду спорту, як Володимир Полікарпенко, Данило Сапунов, Максим Чорний, Олеся Дереза, Василь Македон…



Під час урочистого відкриття змагань, що відбувалося минулої суботи на Набережній  магістралі обласного центру, учасників вітали заступник міського голови Запоріжжя Олександр Кузьмін і голова обласного відділення НОК України Володимир Лобанов. Останній відзначив, що саме того дня у далекому Нанкіні (Китай) стартували ІІ літні Юнацькі Олімпійські ігри, а завершив свій виступ словами «Слава Україні», почувши у відповідь гучне «Героям слава!». Коли ж залунала мелодія Гімну України, усі зосередили свої погляди на трьох прапорах, що майоріли на щоглі, - Державному, олімпійському та Запоріжжя.
Міжнародні змагання «Кубок Хортиці», які водночас були етапом Кубка України, розпочалися запливом на 750 м. Потім триатлети здійснили 20-кіометрову шосейну гонку на велосипедах, а завершував цю спринтерську (за мірками даного виду спорту) дистанцію п’ятикілометровий біг парковою зоною. У суперечці чоловіків головна боротьба на фініші точилася між членами національної збірної – житомирянином Сергієм Коханом і запоріжцем Сергієм Курочкіним. Перший виборов «золото», другий – «срібло». У змаганні жінок поза конкуренцією була киянка Віра Соснова. Завершиться боротьба за Кубок України післязавтра у Львові, де відбудеться фінальна стадія змагань.
Наступного дня були розіграні нагороди чемпіонату України в командній гонці (750 м + 20 км + 5 км). І знову домінували представники Житомирщини, як у змаганні чоловіків, так і жінок. А господарі задовольнилися срібними комплектами медалей. Їх вручили Сергію Курочкіну, Юліану Дем’янову (хлопця включено до резерву національної збірної), Максиму Чорному, Андрію Шокарєву, Юлії Ніконенко, Анастасії Давиденко (усі – ШВСМ) та Марині Соколовій (СК «Мотор-Січ»).
До програми широкомасштабного свята триатлону входили ще два турніри, в яких запоріжці теж не залишилися без нагород. У Всеукраїнських змаганнях «Дитяча триатлонна ліга» (200 м + 4 км + 1 км) серед 13-річних юнаків друге місце посів учень гімназії № 11 Данило Лаврушин, третє –Іван Горян (ФСТ «Колос»). Ще один представник сільського спорттовариства Іван Ткаченко був удостоєний «бронзи» в змаганні 10-річних хлопців. Третій результат збірна Запорізької області у складі Данили Лаврушина, Івана Ткаченка і спартаківця Костянтина Мулика показала і в командній гонці.
Великий інтерес викликали змагання Континентальної триатлонної  ліги, яка об’єднує аматорів. Вони змагалися на класичній дистанції (750 м + 20 км + 5 км). У змаганні чоловіків віком 40 – 49 років третє місце посів запоріжець Руслан Красков, щоправда… за трьох учасників у цій віковій групі. А от результат його землячки Тетяни Перевалової, яка виборола «бронзу» в змаганні жінок віком 16 – 29 років, заслуговує на увагу. Тетяну можна вважати універсалом: свого часу вона активно займалася і стала майстром спорту України з академічного веслування, згодом виконала майстерський норматив зі спортивного орієнтування, а тепер підкорює триатлонні дистанції.


На фото Василя БІЧЕНКА: урочисте відкиття змагань; на дистанціях; срібний призер «Кубка Хортиці» Сергій Курочкін.

понеділок, 4 серпня 2014 р.

Кодекс честі олімпійця Украіни

І. Загальні положення
Кодекс честі – це сукупність найвищих моральних принципів, якими людина керується в особистій і громадській поведінці. Кодекс честі олімпійця України розроблений з урахуванням норм і вимог Конституції України, чинного законодавства України в сферах освіти, фізичної культури і спорту, положень Олімпійської хартії, Етичного кодексу МОК, Антидопінгового кодексу. Кодекс честі олімпійця України – це фундаментальний та універсальний документ, який є нормативною основою української системи спортивного виховання і самовдосконалення. Мета Кодексу полягає в тому, щоб через широку гармонізацію форм, методів і принципів виховної роботи домогтися успіху у підготовці спортсменів, майбутніх олімпійців. Кінцевим її результатом є вихід на рівень усебічно розвиненої особистості з глибокими морально-етичними переконаннями, правилами та нормами життя в українському суспільстві, під час навчально-тренувальних зборів та змагань на європейській і світовій аренах. Головне спрямування Кодексу полягає у сприянні розвитку олімпізму в Україні, активізації руху за духовне збагачення та моральне очищення всього суспільства, утвердження цивілізованого способу життя, зміцнення здоров'я української нації.
Олімпізм являє собою філософію життя, яка звеличує та об'єднує в гармонійне ціле найвищі якості духу, волі, душі, розуму та тіла, формує повагу до універсальних фундаментальних етичних принципів і ставить спорт на служіння гармонійному розвитку людини.
Кожен громадянин, не залежно від національності, віку, статі, фаху, ідеологічних чи релігійних переконань, має законне право на заняття спортом в Україні. Спорт є тією біоенергетичною і соціальною силою суспільства, яка реальністю ефективного впливу на людину, здатністю розкривати її вроджені якості, визначає спосіб і стиль життя особистості. Людина-спортсмен вирізняється у своїй трудовій діяльності високим почуттям відповідальності, умінням цінувати час, завзятістю і наполегливістю, здатністю швидко приймати рішення, легко знаходити спільну мову з колегами, суперниками і вболівальниками, активною участю у громадському житті як колективу, так і всього суспільства.
Норми та вимоги Кодексу втілюються в життя впродовж усього періоду спортивної діяльності атлета під час навчально-тренувальних занять та зборів, змагань, повсякденного життя.
Відповідальність за виховання спортсменів, майбутніх олімпійців у дусі норм та вимог Кодексу честі олімпійця України покладається на батьків, викладачів, вчителів, тренерів, менеджерів сфери фізичної культури, спорту та олімпійського руху, системи органів виконавчої влади і громадських організацій.
ІІ. Принципи, правила, норми та обов'язки атлетів під час занять спортом
Право представляти і захищати спортивну честь України на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх надається найпідготовленішим атлетам – патріотам славного українського народу, які є для своїх рідних, друзів, усіх співвітчизників прикладом для наслідування у повсякденному житті за способом життя, стандартами поведінки, ставленням до обраної справи.
Олімпієць повинен:
жити з великою вірою й усвідомленням обраності своєї землі, свого народу, своєї Батьківщини, любити й шанувати їх та робити все можливе на благо їхнього розвитку і процвітання. Він пам'ятає, що рідна земля, еволюційна спадщина Вітчизни дали йому можливість вийти на вершину своєї спортивної майстерності;
постійно дбати про примноження слави Державного Герба України – як офіційної емблеми України, Державного Гімну України – символу національної єдності та Державного Прапора України – символу суверенітету країни;
постійно працювати над розвитком почуттів дружби, товаришування, колективізму. Пам'ятати, що вихід на вершину спортивного Олімпу – це колективний труд його батьків, тренерів, науковців, лікарів, масажистів, управлінців і обслуговуючого персоналу різних сфер діяльності, спрямований на розкриття та розвиток його спортивного таланту, який дав можливість піднятися за рівнем здобутих результатів над іншими спортсменами;
виховувати в собі постійне прагнення вчитись і самовдосконалюватись, наполегливо йти до підкорення вершин майстерності майбутньої професії та повсякденно працювати над розвитком своїх духовних, розумових, вольових і фізичних здібностей;
навчитись і уміти працювати з максимальною віддачею духовної і фізичної енергії, ефективно тренуватися впродовж робочого дня і тижня та відпочивати відповідно до обґрунтованих планів підготовки, ведучи осмислену та цілеспрямовану підготовку до найважливіших стартів. Пам'ятати, що тільки в натхненній і результативній праці людина пізнає істину;
ставити за мету збагачення нашого суспільства шляхетністю, чесністю, добрими вчинками. Спортивне братство – це об'єднання благородних, мужніх, сильних та спритних особистостей, які несуть у суспільство мир, благополуччя та злагоду, гуманізм, братерство та взаємоповагу;
жити за загальнолюдськими чеснотами, які є визначальними в досягненні вершин спортивної майстерності: вірою, надією, любов'ю, мудрістю, справедливістю, хоробрістю, волею, стриманістю, доброзичливістю;
пам'ятати, що він у постійному моральному боргу перед своїми батьками і повинен їх поважати, цінувати, оточувати турботою, всіляко піклуватися про них, збагачувати славу свого родоводу;
вчитися стійко і гідно переносити поразку, завдану кривду, образу, не допускати фізичної розправи над своїм супротивником чи кривдником;
пам'ятати, що спортивний дух – це сплав людської волі, тіла та розуму. Вживання допінгу принципово суперечить спортивному духу;
виробляти в собі звичку ділитися своїми надбаннями – матеріальними і духовними – з тим, хто того потребує;
не допускати бруду, злоби і неправди у ставленні до своїх суперників як у думках своїх, так і в діях; служити правді і добрим справам, не допускати дискримінації, залишатися неупередженим щодо політичних, расових, національних, релігійних переконань, не піддаватися комерційному і корупційному впливу;
бути милосердним, бороти в оточуючих байдужість і черствість, не допускати проявів негативного ставлення до навколишнього природного середовища. Цьому вчать заняття спортом;
не допускати насильства над людьми, не залишатись осторонь, коли ближньому потрібна допомога. Розвинені фізичні якості, вміння і навички використовуються тільки для захисту слабшого та заради справедливості;
не плямувати свою гідність – навіть помислами – про незаконне заволодіння чужою матеріальною чи інтелектуальною власністю;
пам'ятати, що спортивна діяльність несумісна з найприкрішими і найганебнішими рисами характеру людини: чванливістю, заздрістю, зажерливістю, гнівом, лінивством, приниженням людської гідності; не забувати, що найтяжчим злочином є позбавлення людини життя, а юридично і морально неприпустимою дією – зумисне завдання їй тілесних ушкоджень;
очищувати від скверни себе, колектив і все українське суспільство. Боротись із проявами пияцтва, наркоманії, бродяжництва, безпритульності та іншими антиморальними явищами;
постійно пам'ятати про особливу роль жінки, проявляти щодо неї вихованість, благородство, повагу, турбуватися про піднесення її значимості у спортивній діяльності й громадському житті;
робити все можливе, щоб для спортсмена та оточуючих його людей спорт і олімпізм стали сутністю їхнього життя, були вірними, незмінними і надійними супутниками повсякденної діяльності.
Дотримання норм та вимог Кодексу честі олімпійця України у повсякденному житті сприятиме об'єднанню української нації, новому поштовху еволюційного розвитку нашого суспільства, кінцевим результатом якого має стати гармонійний розвиток особистості спортсмена – взірця рівноваги духовних, фізичних, моральних і матеріальних цінностей.
Найпочеснішою місією вітчизняного олімпійця на європейській і світовій аренах є утвердження іміджу України як цивілізаційного, історичного і географічного центру Європи, духовного мосту між Заходом і Сходом, Північчю і Півднем, расами і націями, релігіями і культурами.