субота, 23 серпня 2008 р.

Так зустрічали олімпійця

НАСТУПНИЙ ОРІЄНТИР – ЛОНДОН-2012
За часів Давньої Греції, коли переможці та призери Олімпіад поверталися додому, на них чекали врочисті зустрічі й церемонії. Зустрічати героїв виходило ледь не все місто. Траплялося, що для вшановування розбирали навіть частину міської стіни, і атлет-переможець в'їжджав на колісниці через цей пролом, минаючи міські ворота. Таким чином співгромадяни хотіли показати, що їхнє місто, в якому живе такий уславлений атлет, не має потреби в кріпосних стінах: у разі потреби він зуміє захистити його від будь-якої напасті…
Коли до Запоріжжя поверталися бронзовий медаліст пекінської Олімпіади з греко-римської боротьби у ваговій категорії до 66 кг Армен Варданян і його тренер Мурад Саргсян (ще один наставник призера Ігор-2008 Євген Чертков прибув з Пекіна двома днями раніше), ніхто в нашому обласному центрі нічого не руйнував, але людей на пероні залізничного вокзалу Запоріжжя-І зібралося чимало. Тут були не тільки родичі й друзі Армена, а й секретар Запорізької міської ради Юрій Каптюх, керівники спортивних організацій, ветерани греко-римської боротьби, численні журналісти. Навіть пасажири, зустрічаючі та проводжаючі, що очікували на прибуття своїх поїздів, миттєво впізнали одного з героїв олімпійських баталій і заходилися фотографувати його за допомогою «мобільників».
Звичайно, були обійми друзів, поцілунки, вітання, квіти і мідь міліцейського оркестру. «Приємно, що нас зустрічають із такою помпою», — тільки й встиг вимовити Армен Варданян на короткому відрізку шляху до VIP-зали, де відбулася прес-конференція. Виявляється, запорізький динамівець уже втретє спілкувався з представниками телебачення і преси. І кожного разу в нього запитували: «Як тобі це вдалося?».
— Я вельми вдячний усьому тренерському складу збірної України, а в першу чергу Євгенові Олександровичу та Мураду Мартиновичу, за те, що вони обрали правильний курс моєї підготовки, від першої до останньої сутички були поруч, — сказав Армен Варданян. – Спасибі усім, хто бажав мені успіху. Навіть там, у Пекіні, я відчував вашу підтримку. Звісна річ, виграш бронзової медалі – це велика перемога, але, чесно кажучи, була можливість виграти й «золото». На афінській Олімпіаді я був п’ятим, у Пекіні – третім, тож благаю Всевишнього, щоб він подарував здоров’ячко, аби у 2012 році в Лондоні моя заповітна мрія стала реальністю.
— У чому ж причина тієї єдиної поразки від срібного призера чемпіонату світу-2006 Канатбека Безалієва з Киргизстану?
— Долю нашої зустрічі вирішила секундна випадковість.
— А чи не було сумнівів у своїй перемозі під час вирішальної сутички з болгарином Ніколаєм Герговим?
— Три роки тому я поступився цьому борцеві, коли він став чемпіоном світу. Тож нинішню зустріч розцінював як матч-реванш і прагнув перемоги будь-якою ціною, звичайно, переймаючись повагою до Гергова – адже він до того ж і дворазовий чемпіон Європи.
— Чи був ти свідком успіхів інших українських спортсменів?
— Так, я бачив заключний акорд виступу Наталії Добринської, яка стала чемпіонкою Олімпіади з легкоатлетичного семиборства.
Не обійшли увагою журналісти й наставників бронзового медаліста Олімпійських ігор. Голова тренерської ради збірної України Євген Чертков, зокрема, сказав:
— По-перше, я вітаю всіх із тим, що, нарешті, після тріумфу в 1952 році олімпійського чемпіона Якова Пункіна, Запоріжжя знову вшановує призера Ігор. За час моєї роботи у нас були чемпіони світу, Європи, перемагали наші юнаки, кадети, молодь, от тільки з Олімпіад наші борці не привозили нагород. Це такі змагання, прогнози щодо яких – справа безперспективна. Чимало залежить від того, як адаптується людина у нових кліматичних умовах, які навантаження тренер дає напередодні змагань. У ваговій категорії – 20 найсильніших атлетів планети, серед яких – чемпіони світу, Європи, призери Олімпійських ігор. Легкого жеребу не може бути. Наведу такий приклад. У ваговій категорії до 55 кг фаворитом вважався триразовий чемпіон світу іранець Хамід Сор’ян, котрий протягом чотирьох років нікому не програвав, а в Пекіні ми його не побачили навіть у призовій трійці. Тож доводиться визнати, що Олімпіада вносить свої корективи, а ми, тренери, накопичуємо досвід, який врахуємо при підготовці до наступних Ігор.
Щодо виступу Армена Варданяна, нагадаю, що вже в першій сутичці йому довелося боротися з олімпійським чемпіоном, торішнім чемпіоном світу Фарідом Мансуровим з Азербайджану. Але це був найкращий двобій за участю Армена. А в наступній зустрічі з киргизом надзвичайне нервове напруження далося взнаки. Отже, на успішний виступ на Олімпійських іграх може розраховувати тільки психологічно підготовлена людина. Арсеналу техніки й тактики Варданяну не позичати, нервова система в нього в порядку. На наступній Олімпіаді він боротиметься у ваговій категорії до 74 кг, і це дає підстави сподіватися, що в Лондоні він виграє золоту медаль. Користуючись нагодою, не можу щиро подякувати облспортуправлінню, дирекції ШВСМ, які надавали нам всебічну допомогу, і, звичайно ж, першому тренерові Армена Мураду Саргсяну, котрий чимало зробив для його сходження.
— А коли розпочалася ваша співпраця?
— Це трапилося десять років тому, хоча я знав Мурада Мартиновича ще за часів СРСР. Армену в 1998-му йшов п’ятнадцятий рік, та коли він приїхав до Запоріжжя, я відразу побачив, що хлопець дуже обдарований, заслуговує на увагу та повагу до себе. Звичайно, тоді я й думки не мав, що він може стати призером Олімпійських ігор. Просто хотілося допомогти людям стати на ноги. І ми надавали цю допомогу обом родинам – і тренера, і спортсмена… Я дуже задоволений, що не помилився. Армен ніколи не порушує режиму, йому не треба нагадувати про тренування, це – людина, віддана спорту.
Мурад Саргсян зі свого боку вважає, що бронзова медаль, завойована Арменом Варданяном у Пекіні, є своєрідним дарунком Євгенові Черткову до його 70-річного ювілею. Втім, останній залишати тренерську роботу не збирається. В його планах – допомогти зійти на олімпійський п’єдестал у Лондоні не тільки Варданяну, а й іншим талановитим запорізьким борцям – Вюгару Рагімову, Олександру Хвощу, Булату Абдуллаєву, Олегу Крьоці.
Фото Анатолія ВЛАСОВА

середа, 20 серпня 2008 р.

Олімпіада-2008. День за днем

Чергові здобутки українців
Олімпійські ігри в Пекіні виходять на фінішну пряму. На той час, коли верстався цей номер газети, нашими співвітчизниками було здобуто п’ять золотих, чотири срібні, вісім бронзових медалей.
У понеділок, нарешті, порадував представник української спортивної гімнастики. Це – луганчанин Олександр Воробйов, який із сумою 16.325 посів третє місце у вправах на кільцях і приніс сьому бронзову нагороду збірній України. Перше та друге місця посіли китайські спортсмени Чень Ібінь і Ян Вей. «Я відчував, що всю комбінацію виконав добре, -- розповідав пізніше Олександр. – Щоправда, припустився невеличкої помилки при зіскоку, що й коштувало мені «срібла». Звісна річ, за вище місце можна було боротися, адже й у китайського спортсмена були помилки. Господарі Олімпіади, що тут скажеш. У мене було декілька комбінацій, які я пробував на різних етапах, і саме одна з них отримала найбільшу кількість балів. Над нею я працював близько чотирьох місяців. Тому щасливий, що все так вийшло».
Старший тренер збірної України, олімпійський чемпіон Ігор Коробчинський прокоментував виступ свого підопічного лише одним словом: «Молодець!». Мабуть, для кожного спортсмена почути такі слова від тренера – найвища нагорода.
У секторі для метань Національного стадіону столиці Китаю Олена Антонова з Дніпропетровська, встановивши особистий рекорд у метанні диска (62,59 м), завоювала «бронзу». Нагадаємо, що в Афінах українка посіла п’яте місце.
Перемогу ж у Пекіні святкувала Стефані Браун із США (64,74), другою стала кубинка Яреліс Баріос (63,64).
У вівторок відбувся фінальний двобій борців вільного стилю вагової категорії до 60 кг. Українець Василь Федоришин ледь-ледь не став володарем «золота» Олімпійський ігор. Нагадаємо, що в Афінах він зупинився за крок до п’єдесталу, у Пекіні ж на шляху до фіналу здолав опір представників США, Киргизстанута Японії. А от у вирішальній сутичці Василь поступився тепер вже дворазовому олімпійському чемпіону росіянинові Мавлету Батірову. Федоришин – цьогорічний чемпіон Європи-2008, а тепер уже й срібний призер Ігор XXIX Олімпіади.
«На кожних змаганнях прагну лише перемоги, тому дуже засмучений, що не вдалося стати Олімпійським чемпіоном, -- розмірковував згодом Василь Федоришин. – Я спеціально готувався до сутички з росіянином, прокручував усі можливі варіанти. Але винен сам. Сподівався, що за вдалий прийом суддя дасть 3 бали, але він присудив лише один… Ось ця секундна зупинка не дозволила мені перемогти. Та все одно я дуже вдячний своєму тренеру Ігорю Барні, який протягом 20 років зі мною. Ми вже з ним – як батько й син, тому цю нагороду присвячую йому».
Президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка привітав призерів Олімпіади та їхніх тренерів із завоювання нагород Ігор.


ВАГОМИЙ УЖИНОК ВИХІДНИХ ДНІВ
Протягом суботи і неділі, коли наші читачі відпочивали на пляжах або поралися на дачних ділянках, олімпійці України здобули ще сім медалей.
Чергове олімпійське «золото» приніс Україні майстер кульової стрільби Олександр Петрів зі Львова. Кваліфікувавшись до фіналу змагань зі стрільби зі швидкострільного пістолета з 25 м (вправа МП – 8) разом зі своїм земляком Романом Бондаруком, Олександр свого шансу не упустив. Він набрав 780,2 очка, оновивши олімпійський рекорд, і здобув золоту нагороду Ігор-2008. В активі Бондарука – 774,7 очка і в підсумку шосте місце,
— Свою перемогу присвячую Україні та батькам, — такими були перші слова олімпійського чемпіона. — На успішний виступ мене надихнув результат Артура Айвазяна. Я завжди добре стріляю у кваліфікації, а от у фіналі мені не вистачало емоційного спокою та витримки. Сьогодні ж вдалося зібратися і впоратися із хвилюванням, хоча досі я ніколи не вигравав у цих суперників. Тому я просто щасливий.
Перше «срібло» для України завоювала важкоатлетка Ольга Коробка з Чернігова, котра виступала у ваговій категорії понад 75 кг. Її результат – 277 кг за сумою двоборства (124 кг – у ривку, 153 – у поштовху). Олімпійською чемпіонкою у цій ваговій категорії стала кореянка Міран Йанг, яка встановила світовий рекорд – 326 кг (ривок – 140 кг, поштовх – 186). Бронзу здобула Марія Грабовецька з Казахстану.
Завершилися змагання у жіночому легкоатлетичному багатоборстві, де Україну гідно представили Людмила Блонська і Наталія Добринська. Наші дівчата зробили все можливе, щоб подарувати справжнє свято усім прихильникам «королеви» спорту.
Захопивши лідерство, вінничанка Наталія Добринська не дозволила жодній із суперниць обійти себе і завоювала золоту нагороду Олімпійських ігор і із сумою 6733 очок. Людмила Блонська, показавши результат 6700 очок до титулу срібної призерки чемпіонки світу-2007 додала ще й «срібну» медаль.
Ще одну срібну нагороду на Олімпійських іграх у Пекіні завоював 40-річний донеччанин Юрій Сухоруков, який посів друге місце у стрільбі з малокаліберної гвинтівки на 50 метрів із трьох положень. Його результат – 1272,4 очка. «Золото» завоював китаєць Цзян Цю (1272,5), «бронзу» — словенець Раймонд Дебевець (1271,7).
Для українських стрільців «срібло» Сухорукова стало третьою нагородою. Поки що це найліпший результат серед представників усіх видів спорту.
Увага українських прихильників жіночої вільної боротьби була прикута до сутичок за участю першої олімпійської чемпіонки у ваговій категорії до 48 кг Іріні Мерлені. У першому колі вона впевнено здолала представницю Монголії з рахунком 5:0 і достроково пройшла до півфіналу, де на неї чекала срібна призерка Олімпійських ігор в Афінах – японка Тіхара Ічо. На жаль, цього разу перемогу святкувала суперниця Іріні, яка скористалися тим, що в останні п’ять секунд українка розслабилася і нарвалася на прийом.
Втім, надалі Мерлені здобула перемогу над представницею Китаю, що дозволило їй продовжити боротьбу за «бронзу». Не зупинила нашу майстриню килима й американка. Отже, Іріні Мерлені здобула другу олімпійську нагороду за свою спортивну кар’єру.
— Ця медаль для мене більш значима, ніж афінське «золото». «Бронза» далася мені в умовах важкого суперництва. Чотири роки тому я мала стовідсоткову впевненість, що стану олімпійською чемпіонкою – адже в активі були три золоті медалі чемпіонатів світу. А на виступі в Пекіні позначилася травма коліна, через яку не могла тренуватися більше ніж півроку. До того ж, після народження дитини потрібно було скидати 10 кг власної ваги, щоб виступати у цій ваговій категорії. Навіть подумувала завершити спортивну кар’єру. Дуже вдячна і тренеру, і своїм рідним, які дали мені віру, що в мене все вийде. Просто неймовірна щаслива, – каже бронзова призерка Ігор XXIX Олімпіади.Внесок у скарбничку української збірної зробила і луганська велогонщиця Леся Калитовська, яка в індивідуальній гонці переслідування виграла у новозеландської спортсменки й стала бронзовою призеркою Ігор.

Є в України й олімпійські чемпоіни!
Його позавчора принесли у скарбничку нашої олімпійської збірної фехтувальниці Галина Пундик, Ольга Жовнір з Хмельниччини, Ольга Харлан з Миколаєва і одеситка Олена Хомрова.
У фіналі командних змагань зі шаблі срібні призерки чемпіонатів світу та Європи з рахунком 45:44 перемогли китайців і назавжди вписали свої імена у літопис Олімпіад.
«Після того як нам вдалося пройти американок, ми сказали собі, або сьогодні, або ніколи, — розповідала згодом Олена Хомрова. — Завела нас Ольга Жовнір, саме вона вселила в нас впевненість, що з китайською командою можна битися на рівних. Сьогодні ми показали максимум того, що вміли. Я нічого не чула – лише як наші уболівальники скандували «Ук-ра-ї-на!». Коли рахунок став 44:44, в мене вже не було сумнівів, що перемога буде за нами».
«Початок того драматичного поєдинку ми розпочали невдало, поступаючись китаянкам – 11:17. Пізніше відставання стало зовсім жахливим – 14:23. Здавалося, надії на «золото» розтанули. Але ми знайшли в собі сили, щоб заспокоїтись. Розуміли, що все залежить лише від нас самих, — згадувала 17-річна Олена Харлан. – У мене була впевненість, що рахунок вдасться зрівняти. І розрив почав стрімко скорочуватися – 22:25, 24:26… Пристрасті досягли апогею, і поєдинок закінчився внічию – 44:44. Судді прийняли рішення про додатковий спаринг. Усе мав вирішити останній укол. До речі, на чемпіонаті Європи саме один пропущений укол коштував нам золотих нагород. Я навіть сказала собі: якщо не переможу – кину фехтування. На щастя, вдача посміхнулася мені – 45:44!».
Між іншим, успіх українських дівчат ґрунтувався на мудрій тактиці наставників нашої збірної Вадима Гутцайта і Валерія Штурбабіна. У фіналі Галина Пундик, яка виходила проти росіянок і американок, поступилася місцем Олені Жовнір. «Поява Олени з китайською командою виправдана, адже вона вища за мене, що дає перевагу у боротьбі з ними, — вважає Галина. — Ми їхали на Олімпійські ігри з головною метою – перемогти росіянок. Вивчили до автоматизму всі їхні прийоми. Коли ж на шляху до півфіналу розгромили їх, у команді стався моральний підйом. На поєдинки проти американок ми виходили врівноваженими, фехтували без нервових зривів… Не можна передати навіть словами, як ми щасливі».
Вперше на Іграх XXIX Олімпіади лунав гімн України, а приємну місію вручення золотих нагород нашій команді виконував президенту Національного олімпійського комітету, член МОК Сергій Бубка. «Дівчата справді молодці: проявили характер, бійцівські якості, витримали шалений тиск трибун і довели, що вони найкращі», - зазначив Сергій Назарович.
І втома, і щастя переповнювали Вадима Гутцайта: «Ми зробили все, що від нас залежить. За день пройти такі могутні команди, як збірні Росії, Америки, а під завісу і Китаю – справді подвиг. Дівчата заслуговують на найкращі слова».
* * *
А от запорізькі спортсмени того дня не спромоглися підтримати «бронзовий» почин свого земляка Армена Варданяна.
Вже у першій сутичці зазнав невдачі борець греко-римського стилю Олег Крьока (вагова категорія до 96 кг), а Ірина Амшенникова не потрапила до кола півфіналістів у плаванні на 200 м на спині.
* * *
Ще одну золоту нагороду для збірної України завоював Артур Айвазян, котрий став олімпійським чемпіоном у стрільбі з малокаліберної гвинтівки з положення лежачи на 50 метрів. Він захопив лідерство ще у кваліфікаційних змаганнях, відірвавшись від найближчого переслідувача Метью Еммонса (США) на 2 бали. У фіналі українець кожним пострілом влучав у «десятку» й упевнено зберіг перевагу.

Медалісти Ігор-2008
Армен Варданян завершив «будівництво»
Олімпійського моста Хельсінкі - Пекін
Валерій СМИРНОВ,
майстер спорту
56 років знадобилося запорізьким борцям, щоб прийняти олімпійську естафету, яку надіслав їм із далекого 1952 року заслужений майстер спорту Яків Пункін. Із цим суперзавданням зміг упоратися найзнаменитіший вихованець сучасної запорізької школи греко-римської боротьби заслужений майстер спорту Армен Варданян. Цікаво, що 56 рокам очікування олімпійської медалі дорівнює сума віків борців у період завоювання ними олімпійських нагород. Арифметика така: чемпіону Ігор-1952 тоді виповнився 31 рік, бронзовому призерові Пекіна-2008 нині – 25.
Учень Мурада Саргсяна і Євгена Черткова, котрий представляв на Олімпійських іграх у Китаї не тільки Україну, а й спортивне товариство «Динамо» і Запорізьку ШВСМ, став єдиним «класиком», який зумів завоювати олімпійську медаль для нашої країни. Чи міг Армен завоювати «золото»? Гадаю, що на це питання навіть не треба шукати відповіді. Варданян після своєї визначальної сутички сказав: «Мені дуже хотілося завоювати золоту медаль, але ... бронзова – теж непогано. Я присвячую її народу України».
На минулих Іграх в Афінах Армен посів п'яте місце. За чотири роки він зробив усе для того, щоб його друга Олімпіада стала успішнішою. Борець напружено тренувався і стабільно виступав. Торік він став переможцем Кубка світу, нинішнього року – чемпіоном Європи. У першій сутичці на пекінському килимі Варданяну протистояв олімпійський чемпіон, чемпіон світу-2007 Фарід Мансуров з Азербайджану. Армен чудово провів сутичку, перемігши суперника у двох періодах.
А от у другому поєдинку фортуна посміхнулася не нашому землякові, а срібному призеру чемпіонату світу-2006, чемпіону Азіатських ігор Канатбеку Безалієву. Прописна істина свідчить, що на Олімпіадах слабких суперників не буває. Борець із Киргизії, якого не вважали фаворитом, після перемоги над Варданяном узяв гору й над чемпіоном світу і Європи Миколою Герговим з Болгарії і вийшов у фінал.
Армен мав вирішувати долю бронзової олімпійської медалі в сутичках із молодим американським борцем Якобом Дайчлером і вже згадуваним Миколою Герговим. Двобій з 19-річним американцем був непростим, але Варданян упевнено провів його, довівши до перемоги. Ще напруженішим був вирішальний поєдинок за бронзову нагороду, в якому Армен продемонстрував не тільки свій технічний потенціал, а й характер, силу волі, величезне прагнення перемогти. У другому періоді арбітр сутички безпідставно покарав нашого борця попередженням за начебто неправильні технічні дії. Відчувши підтримку судді, болгарин почав картинно падати, хапаючись за обличчя, яке Варданян нібито ушкодив ударом головою. На щастя, Господь Бог не допустив подальшого суддівського свавілля. Третій період почався для нашого борця некращим образом: виштовхнувши Армена за межі килима, Гергов повів у рахунку, що спричинило ще й виграшну для нього позицію в партері. Варданян упевнено вистояв, і рахунок став 1:1. Це означало, що лише 30 секунд відокремлюють болгарського борця від звання призера Олімпійських ігор. Але вже 5 секунд по тому, всупереч усім прогнозам, медалістом став наш земляк. Він уже не раз демонстрував своє вміння «робити кінцівку» сутички. Микола Гергов був готовий захистити свій тулуб, і він, безумовно, його захистив би, але Армен завдав удару на іншому фланзі. Переворот назад косим захопленням руки й голови був не тільки переможним прийомом українського борця, а й шикарним акордом прекрасного виконавця, салютом перемоги запорізької школи боротьби.
Отже, олімпійську естафету прийнято! Разом з Арменом Варданяном його успіх поділяють тренери Мурад Саргсян і Євген Чертков, його товариші по килиму, а також усі, хто вірив у незламний характер чудового запорізького спортсмена.


Рахунок українським медалям відкрито!
Лише на четвертий день Олімпійських ігор, що проходять у Китаї, збірна нашої країни змогла покласти у свою скарбничку першу нагороду. Бронзовим призером став найтитулованіший дзюдоїст української команди Роман Гонтюк з Надвірної (Івано-Франківська область), який виступає в категорії до 81 кілограма.
Вже в першій сутичці срібний призер афінської Олімпіади і володар торішнього Кубка світу досить впевнено переміг Куамі Саху Денаньоха з Того. В 1/8 фіналу суперником українця став колумбієць Маріо Валлес, який теж не спромігся зупинити переможну ходу нашого земляка. На радість усім уболівальникам у чвертьфіналі особливих проблем нашому дзюдоїсту не створив і британець Еан Бартон. Проте до фіналу Гонтюка не пропустив німець Олє Бішоф, якому судилося стати чемпіоном.
І ось – сутичка за бронзову нагороду. На трибунах Палацу спорту Пекінського науково-технічного університету палко вболівали за Романа Гонтюка президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, віце-прем'єр-міністр України Іван Васюник, міністр України в справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко. Поєдинок з представником Монголії Намху Дамдисуреном відібрав у Романа багато сил, але він вирвав перемогу по очках (110:100). Після того, як було оголошено його перемогу, телефоном нашого першого медаліста привітав Президент України Віктор Ющенко.
— Команді потрібна була медаль, — такими були перші слова бронзового призера Олімпійських ігор Романа Гонтюка. — Дуже щасливий, що мені вдалося здобути для України таку очікувану нагороду. Адже, виходячи сьогодні на татамі, я знав, яка відповідальність лежить на мені. Така ж ситуація була і в Афінах. Лише після того, як Яна Клочкова виборола першу нагороду, клімат у команді змінився. Що стосується сутички з монгольським дзюдоїстом, вона була вкрай важка, але навіть отримана травма не завадила мені. Я готовий був перемагати і зробив усе для того, щоб принести таку очікувану для всієї країни медаль».
Наступного дня бронзовими медалістами Ігор-2008 у стрибках з триметрового трампліна стали Олег Кваша і Олексій Пригоров. Вони пропустили вперед китайських стрибунів Ван Фена і Цінь Кая, котрі блискуче відстрибали свою програму й упевнено виграли золоті медалі, а також росіян Дмитра Суетіна та Юрія Кунакова.
* * *
А от українські майстри блакитних доріжок поки що не радують. Зокрема, запоріжанка Ірина Амшеннікова не пробилася навіть до півфіналу змагань з плавання на спина на 100 м, а Дениса Силантьєва така ж невдача спіткала на його коронній дистанції 200 м батерфляєм. Щоправда, в Ірини ще є шанс втрутитися в боротьбу, коли розігруватимуться нагороди на 200-метровій дистанції плавання на спині, а, можливо, і в естафеті 4х100 м комплексного плавання, якщо, звичайно, Амшеннікова потрапить до її складу. Щодо ж, Силантьєва, то йому довелося пакувати валізи.

понеділок, 11 серпня 2008 р.

Олімпіада-2008. День за днем

ТАКОГО СПОРТИВНИЙ СВІТ ЩЕ НЕ БАЧИВ
Минулої п’ятниці в Пекіні офіційно відкрилися XXIX літні Олімпійські ігри. Урочиста церемонія відбулася на стадіоні «Пташине гніздо», де головний смолоскип Ігор запалив легендарний китайський гімнаст Лі Нін.
Церемонія відкриття, режисером якої виступив Чжан Імоу, почалася рівно о 8 годині, 8 хвилин і 8 секунд за пекінським часом (вісімка в Піднебесній вважається щасливим числом). Вистава, що стала за загальною думкою, найбарвистішою і вже точно найдорожчою в історії, розпочалася з удару традиційного народного китайського інструмента фоу. Мільйони глядачів у всьому світі побачили театралізовану версію найзначніших подій в історії Китаю - винахід пороху, паперу, компаса й друкарства, сюжети, присвячені Великому Шовковому Шляху, бойовому мистецтву кунг-фу й легендарній теракотовій армії. Завершило цю частину церемонії виконання Сарой Брайтман і Лю Хуанем офіційної пісні Ігор.
Потім розпочався традиційний парад команд-учасниць Олімпіади, в якому взяли участь 204 країни (в останній момент МОК виключив команду Брунею за те, що місцевий олімпійський комітет просто не подав заявку на участь). Враховуючи особливості китайської мови, українці цього разу крокували тридцять третіми. Відкривали парад господарі минулої Олімпіади – греки, а закривали, за традицією, господарі нинішніх Ігор – китайці. На чолі колони з прапором нашої держави йшла чотириразова олімпійська чемпіонка Яна Клочкова. За нею – президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, шеф місії НОК України на Іграх XXIX Олімпіади Ніна Уманець і, звісно ж, олімпійська збірна країни, яка виглядала дуже яскраво у своїх парадних костюмах.
Офіційна частина церемонії включила в себе врочисті промови голови Оргкомітету Ігор Лю Ці й голови МОК Жака Рогге, після чого голова Держради КНР Ху Дзінтао оголосив Олімпіаду відкритої. Потім за традицією спортсмени й судді виголосили олімпійську клятву. Від імені атлетів це зробила олімпійська чемпіонка з настільного тенісу китаянка Чжан Янін, а від імені арбітрів - Хуан Ліпін.
Фінальним акордом урочистої церемонії стало запалювання головного олімпійського смолоскипа. Почесна місія була покладена на легендарного китайського гімнаста Лі Ніна, що піднісся в небо за допомогою спеціальних тросів і, пролетівши повітрям навколо всієї арени, запалив олімпійський вогонь над «Пташиним гніздом». Ну а завершилося барвисте подання грандіозним феєрверком.

А В ЦЕЙ ЧАС НА БУЛЬВАРІ ШЕВЧЕНКА…
У Запоріжжі, на бульварі Шевченка, відбулося спортивне свято, приурочене до відкриття ХХІХ Олімпійських ігор в Пекіні.


У цьому заході взяли участь вихованці дитячих юнацько-спортивних шкіл, олімпійські чемпіони Тетяна Пророченко і Ольга Стражева, а також керівництво області та міста, зокрема, тимчасово виконуючий обов'язки голови облдержадміністрації Олександр Старух, заступник голови ОДА Микола Фролов, секретар Запорізької міської ради Юрій Каптюх.

Під час урочистостей свою спортивну майстерність учасникам свята продемонстрували юні шанувальники українського рукопашу із Запорізької міської дитячо-юнацької спортивної школи бойового козацького мистецтва «Спас», вихованки СДЮШОР № 5 з художньої гімнастики та майстри ушу з ДЮСШ № 10 Запорізького міського управління освіти та науки.
-- 254 спортсмени представляють Україну на Пекінській олімпіаді. Кольори нашої країни захищатимуть і 14 спортсменів із Запорізької області, -- відзначив Олександр Старух, вітаючи всіх з відкриттям Олімпіади. – Тож вболіваймо та тримаємо кулаки за наших!
Керівник регіону подякував тренерам, які повсякчас вкладають в своїх вихованців частину власної сили та душі, а також запевнив вихованців ДЮСШ в тому, що обласна виконавча влада спільно з обласною радою зроблять усе можливе для повноцінного розвитку спорту в нашому регіоні.
Олександр Старух і Юрій Каптюх вручили посвідчення майстрів спорту України вихованцям СДЮШОР з легкої атлетики «Металург» і СДЮШОР з важкої атлетики «Спартак», які, не виключено, виступатимуть на наступній Олімпіаді в Лондоні, а також гирьовикам з СК ЗНТУ.
І ось учасники свята застигли в шанобливому мовчанні. Під мелодію Гімну України олімпійські чемпіонки Тетяна Пророченко і Ольга Стражева, а також новоспечені майстри спорту здійснюють підйом Державного Прапора нашої країни і Прапора НОК. На великому телевізійному екрані з’являється панорама врочистого відкриття ХХІХ Олімпійських ігор в Пекіні.









ПЕРШЕ РОЗЧАРУВАННЯ
Невдало для запорізької дзюдоїстки Людмили Лусникової пройшов перший день змагань на Олімпіаді-2008 у Пекіні.
Щоправда, свій перший поєдинок у ваговій категорії до 48 кг наша землячка виграла у Чахнез Баркі з Туніса, але в 1/8 фіналу програла «ваза-арі» (пів-очка) кореянці Кім Йон-Ран. Та, у свою чергу, поступилася у чвертьфіналі майбутній чемпіонці Олімпіади – румунці Аліні Думітру – і тим самим позбавила Людмилу шансу на виступ у втішному турнірі.

четвер, 7 серпня 2008 р.

В Олімпійському селищі піднято український прапор
Саме підняття прапору в Олімпійському селищі символізує, що держава готова до Олімпійських ігор. У переддень старту Ігор XXIX Олімпіади таку готовність висловила і Україна. Разом з прапором нашої держави, було піднято і прапори таких країн, як: Непал, Латвія, Сербія і Ангола.
Мер Олімпійського селища вручила президенту НОК Сергію Бубці та шефу місії НОК на Іграх XXIX Олімпіади Ніні Уманець символічний подарунок, а вони в свою чергу –українські сувеніри. «Українські олімпійці готові у чесній та безкомпромісній боротьбі змагатися на Олімпійських іграх», - підкреслив Сергій Бубка.
Позавчора на територія Посольства України в КНР в Пекіні відкрив свої двері Український олімпійський дім. Вперше наші олімпійці мають рідну домівку, де можуть не лише відпочити у комфортній атмосфері та скуштувати страви української кухні, а й поспілкуватися з представниками засобів масової інформації. Адже саме тут проходять усі прес-конференції за участю вітчизняних спортсменів, зустрічі та прийоми.
В обох урочистих церемоніях взяли участь віце-прем’єр-міністр України Іван Васюник, президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка, міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, надзвичайний і повноважний посол України в КНР Сергій Камишев, олімпійці.
«Приємно, що наші спортсмени мають в Пекіні «куточок України», де їм буде комфортно і затишно», - підкреслив Сергій Бубка. Президент НОК також повідомив, що вже 11 серпня оцінити Український олімпійський дім зможуть 300 поважних гостей. Серед них - представники Оргкомітету Ігор, члени Міжнародного Олімпійського Комітету та керівники Міжнародних олімпійських федерацій, голови олімпійських делегацій різних країн, Олімпійські чемпіони і призери.
Іван Васюник передав вітання від Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко й побажав успішних стартів нашим атлетам. В свою чергу Юрій Павленко повідомив спортсменам, що держава підняла розміри винагород для чемпіонів та призерів Олімпійських ігор. Надзвичайний і Повноважний Посол України в КНР Сергій Камишев запевнив, що посольство зробить все можливе, щоб олімпійці відчували себе дуже комфортно.
Територія, де розташований Олімпійський дім, -- справжній «куточок України». Саме тут можна побачити хатинку, тин, віз, криницю, глечики, соняшники, снопи жита. Усіх гостей, яких зібралося чимало, радо зустрічали українські музики з народними піснями та танцями.
Український олімпійський дім діятиме протягом усіх днів Ігор XXIX Олімпіади.
НОК України

пʼятниця, 1 серпня 2008 р.

Зустрічі

Олександр БЕРЕЖНИЙ: «Я хочу, щоб у паралімпійських рекордів були запорізькі імена!»
У прес-центрі Запорізької області відбулася зустріч першого заступника голови облдержадміністрації Олександра Бережного з членами паралімпійської збірної команди України та їхніми тренерами.
— На прапорі Паралімпіади три кольори – червоний, зелений і синій, які символізують розум, силу і дух. Саме ці якості демонструєте ви і завдяки їм досягаєте бажаних результатів, — наголосив у своєму вступному слові Олександр Бережний. – Ви є прикладом для мільйонів людей, які, на жаль, не можуть перебороти ті проблеми, які виникають через слабкість духу і відсутність сили волі. І це дає мені підстави висловити слова подяки, щире захоплення на адресу спортсменів, що, долаючи перешкоди, повірили у себе. Я впевнений, що кожен з посланців нашого краю на ХІІІ літніх Паралімпійських іграх зробить усе можливе, аби підтримати славетні традиції запорізького спорту й гідно захистити честь України та області. Бажаю вам перемог, сили духу, а ми вболіватимемо і триматимемо за вас кулаки.
Олександр Павлович висловив думку, що, напевне, не все ще зроблено, щоб сотні інвалідів мали можливість займатися спортом. Тому голова облдержадміністрації Олександр Старух постійно зосереджує увагу на наданні допомоги тим людям, на чию долю випали важкі випробування. Є відповідні програми, які мають фінансове наповнення.
Олександр Бережний вручив пам’ятні сувеніри членам паралімпійської збірної України Тетяні Широколаві (пауерліфтинг), Михайлу Попову (настільний теніс), Сергію Дерезі (академічне веслування), а також їхнім наставникам Аліму Босому, Валентині Пачиній, Вадиму Решетняку.
З вітальним словом до паралімпійців звернулася керівник Запорізького фонду соціального захисту інвалідів України Надія Власова:
Паралімпійські ігри – серйозний іспит і для вас, і для держави. Наш фонд давно співробітничає з обласним центром інвалідного спорту. Мабуть, ви пам’ятаєте ті фестивалі, що проводилися у Палаці спорту «Юність». Нині ми фінансуємо центри ранньої і професіональної реабілітації, приділяємо увагу розвиткові фізичної культури та спорту, на що протягом останніх п’яти років витрачено 1 830 000 гривень. Є оздоровчий центр у Євпаторії, куди теж йдуть чималі відрахування. Щороку там оздоровлюються 17 – 20 інвалідів з нашої області. Ви поставили перед собою високу мету, яка потребує мужності, навіть героїзму.
З напутніми словами до паралімпійців звернулися фіналіст чемпіонатів світу та Європи з плавання серед спортсменів-інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату Олег Удалов і фіналістка ХІІ Паралімпійських ігор Вікторія Шаєр, яка, зокрема, сказала:
— Я розумію хвилювання олімпійців як ніхто інший. Щиро зичу вам удачі. Перемагайте у змаганнях і пишайтеся собою!
Тетяна Широколава, Михайло Попов і Сергій Дереза подякували всім, хто причетний до їхньої підготовки й запевнили, що боротимуться за медалі.
Начальник обласного центру «Інваспорт» Алім Босий навів цікаві цифри:
— Якщо на Паралімпіаді в Австралії-2000 виступав один посланець нашої області, чотири роки по тому в Афінах – три, то до Китаю вже їдуть п’ятеро. Тож є всі передумови для того, щоб у Лондоні в 2012 році наш край був представлений десятьма паралімпійцями. А з Пекіна, я впевнений, наші земляки обов’язково привезуть хоча б одну медаль.
Завершуючи зустріч, Олександр Бережний так перефразував слова відомого спортивного маршу:
— Я хочу, щоб у паралімпійських рекордів були запорізькі імена!
Вчора в Мелітополі та Енергодарі відбулися урочисті зустрічі керівників та спортивних активів цих міст з їхніми землячками – Тетяною Фроловою й Раїсою Топорковою, що захищатимуть честь паралімпійської збірної України з пауерліфтингу на Іграх у Пекіні.