Олімпійське завтра

Дівчина, що мріє про олімпійський п’єдестал і… перукарське мистецтво
Того квітневого дня в приміщенні Запорізької облради спортивного товариства «Колос» панувало незвичайне пожвавлення. Тут очікували на приїзд бронзової призерки недавнього чемпіонату Європи з важкої атлетики Тетяни Жукової та людей, причетних до її становлення, як однієї із зірок світового помосту, — заслуженого тренера України Олександра Жукова і директора Кам’янсько-Дніпровської районної ДЮСШ «Колос» Сергія Горєлова.
Наша довідка. Тетяна ЖУКОВА народилася 25 серпня 1988 року в селі Дніпровка (Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область). Студентка третього курсу Харківської державної академії фізичної культури. Вихованка відділення важкої атлетики Кам’янсько-Дніпровської районної ДЮСШ «Колос». Наставники – заслужений тренер України Леонід Жуков, Олександр Жуков, Василь Коркодєл. Захищає кольори ФСТ «Колос» і Запорізької ШВСМ. Виступає у ваговій категорії до 75 кг. Чемпіонка України серед кадетів (2004 р.) і юніорок (2007 р.). Переможниця турніру за програмою ІV літніх спортивних ігор молоді України (2006 р.). Триразова переможниця юніорського чемпіонату Європи-2006 у ваговій категорії до 69 кг (91 + 117 = 208). Чотириразова бронзова призерка юніорських чемпіонатів світу 2006 (до 69 кг, ривок – 88 кг, двоборство – 201 кг) і 2007 (до 75 кг, ривок – 97,5 кг, поштовх – 122,5 кг). Бронзова призерка чемпіонату Європи-2008 у ваговій категорії до 75 кг (ривок – 98 кг). Майстер спорту міжнародного класу. Член збірної України. Кандидат на участь у ХХІХ Олімпійських іграх.
Відкриваючи зустріч, голова облради ФСТ «Колос» Володимир Ведясов сказав:
Кожного разу, коли я дізнаюсь про перемоги спортсменів нашої країни на міжнародних аренах, мене відвідує відчуття радості та гордості. Якщо ж це посланці нашої області – подвійна радість, а якщо вони ще й колосовці – потрійна. І, вітаючи сьогодні Тетяну з її черговою нагородою, не можу не відзначити внесок у її становлення директора ДЮСШ «Колос» Сергія Горєлова.
Володимир Миколайович вручив Тетяні і Олександру Жуковим грошові премії, а від регіонального відділення НОК – енциклопедичні видання «Олімпійський спорт».
Як зазначив у своєму коротенькому виступі директор ДЮСШ «Колос» Сергій Горєлов, школа всіляко підтримує свою талановиту вихованку:
— У Тетяни немає проблем з екіпіруванням. Ми придбали для неї жіночу штангу, яка є великим дефіцитом. Певну спонсорську допомогу Тетяні Жуковій надає голова правління акціонерного товариства «Племінний завод «Степний» Анатолій Волков.
В ексклюзивному інтерв’ю для нашої газети бронзова призерка чемпіонату континенту розповіла:
— Зі штангою я не розлучаюся вже протягом восьми років. А вперше з нею познайомилася ще в дошкільному віці, коли мій батько Леонід Олександрович брав із собою на тренування. Спочатку вчилася ставати на старт. Перший снаряд, який мені підкорився, важив вісім кілограмів.
— Дев’ятикласницею Тетянка виконала норматив майстра спорту України, — підключається до нашої розмови її старший брат і наставник Олександр Жуков, — три роки по тому – майстра спорту міжнародного класу.
— Тетяно, чемпіонат Європи в Італії був твоєю першою спробою сил на дорослому рівні?
— У вересні минулого року я брала участь у чемпіонаті світу в Таїланді, де посіла дванадцяте місце. А своїм останнім виступом незадоволена, хоча відчаю ніякого немає. Якщо в ривку я розраховувала на 98 кг, то в поштовху сподівалася на кращий результат, ніж 118 кг. На жаль, ще на чемпіонаті світу я травмувала гомілковостопний суглоб. Потім начебто не відчувала болю, а коли почалися навантаження, він поширився до коліна…
— А чому дорівнюють твої особисті рекорди?
— Максимальні результати в тренувальному режимі – 105 (ривок) і 130 (поштовх) кілограмів, а на змаганнях – відповідно 103 і 123 кг. Якби вони підкорилися на останньому чемпіонаті Європи, я була б бронзовою призеркою й у двоборстві.
— Травма, про яку йдеться, не завадить тобі взяти участь в Олімпійських іграх у Пекіні?
— Ні! Але тренери олімпійської збірної ще не визначилися з кандидатом у ваговій категорії до 75 кг. Окрім мене, на цю вакансію претендує Надія Миронюк з Луцька, яка на п’ять років доросліша за мене. Це стабільна спортсменка, котра на чемпіонаті світу поступилася мені у ривку, але обійшла у поштовху – 125 кг проти 120.
— Які найближчі плани?
— Зараз Тетяна вирушає на тритижневий учбово-тренувальний збір до Конча-Заспи, — розповідає Олександр Жуков. – Там же пройде диспансеризацію, яка дозволить позбутися наслідків травми. У травні в Миколаєві відбудеться чемпіонат України, де в суперництві моєї підопічної з Миронюк вирішуватиметься доля олімпійської путівки. Якщо ж Тетяна в національній першості не братиме участі, не виключено, що вона поїде до Колумбії на чемпіонат світу серед юніорів. І тоді тренери порівнюватимуть результати двох спортсменок.
— І на що ж там розраховуватимеш, Таню?
— На «золото»!
— Якщо тобі поталанить потрапити на Ігри-2008, з боку представниць яких країн очікуєш найбільшу конкуренцію у своїй вазі?
— Перш за все, від призерок чемпіонату світу росіянки Надії Євстюхіної, яка пропустила чемпіонат Європи, і китаянки Лей Цао, а також від вірменки Ріпсіме Хуршудян, іспанки Лідії Валентин, німкені Юони Кванз.
— Яка вправа на олімпійському помості матиме вирішальне значення?
— Поштовх, — вважає Олександр Жуков. – Навіть легендарний Василь Алексєєв казав: «Хто сильний у поштовху, той сильний і взагалі». Можна виграти у ривку від 5 до 10 кг, а через невдале виконання поштовху програти у двоборстві.
— Тетяно, чи дотримуєшся якихось ритуалів під час змагань?
— Я не забобонна людина, але своєрідна молитва в мене є. Поки що вона мені допомагає.
— Зважаючи на твій вік, не можу не запитати про психологічний аспект змагальної атмосфери. Глядачі, конкуренти тобі заважають чи, навпаки, надихають на позитивний результат?
— Головний мій конкурент – штанга.
— Скільки країн світу ти вже об’їздила? – запитую Тетяну.
— Чотири. В Італії побувала вже вдруге. Два роки тому, мабуть, була краще підготовленою, коли здобула звання чемпіонки Європи серед юніорок. Нині несподіванкою для мене стало третє місце в ривку…
— Гадала, що станеш чемпіонкою?
— Навпаки, розраховувала на четверте місце. А от у поштовху досягти кращого результату мені завадила травма, про яку я вже казала.
— Оскільки ти в Італії вже «своя людина», не можу не утриматися від запитання про тамтешні страви. Що тобі більше до вподоби – піца чи спагеті?
— Віддаю перевагу макаронним виробам.
— Окрім «залізних ігор», ще чим захоплюєшся?
— Вишиванням. Є вже в моєму доробку кілька композицій.
— Що на них зображено? Штангістка?
— Якби знайшла таку заготівку, обов’язково б вишила.
— Чим ти займатимешся по закінченні академії фізичної культури?
— Диплом, який я отримаю, буде запасним варіантом. Після того, як я завершу активні виступи на важкоатлетичному помості, не планую стати тренером або вчителем фізкультури. Мрію оволодіти професією перукаря-косметолога. Звичайно, для цього треба закінчити курси або училище, а найкращий варіант – Київський національний університет культури, де готують таких фахівців.
— Звичайно ж, ректор цього вузу Михайло Поплавський охоче прийме до своєї студентської родини члена збірної команди країни. А дизайнером яких зачісок ти прагнеш стати – жіночих чи чоловічих?
— Без різниці.
— Тепер у мене запитання до тренера. Олександре Леонідовичу, я так розумію, що однією вашою сестрою загін здібних важкоатлетів Дніпровки не обмежується?
— Звичайно ж, ні, хоча в нашому селі немає ані спортінтернату, ані школи олімпійського резерву. Разом з батьком у районній ДЮСШ «Колос» ми підготували майстрів спорту Дмитра Сидельникова, Олександра Щербаня, Христину Найченко, багато кандидатів у майстри спорту і першорозрядників… Протягом десяти останніх років важкоатлетичне відділення нашої ДЮСШ традиційно перемагає в обласних спартакіадах сільських школярів, та й у всеукраїнських, міжнародних змаганнях наші вихованці не залишаються без нагород. Підростає і зміна Тетяні: нині в мене тренується п’ятеро здібних дівчат.
— Кажуть, щоб займатися важкою атлетикою, треба мати сталеві м’язи, для яких, звичайно, потрібне залізо. Цей хімічний елемент, мабуть, є не тільки в яблуках, а в овочах, якими славиться ваш район?
— Я б сказав так: у нас вирощують не тільки овочеві культури, а й рекордсменів спорту.